НЕХАЙ ВАЛЕРІЙ ПЕТРОВИЧ
Нехай Валерій Петрович народився 24 червня 1973 року у місті Арциз Одеської області.
У 1980 році пішов до 1 класу Арцизької середньої школи І-ІІІ ступенів № 4 Арцизького району Одеської області.
У 1989 році родина переїхала до м. Южне, і Валерій Петрович продовжив навчання у Южненській середній школі І-ІІІ ступенів № 2 Южненської міської ради Одеської області.
Після отримання повної загальної середньої освіти закінчив факультет політології Одеського національного університету ім. Іллі Мечникова.
Згодом повернувся до м. Південне. У цивільному житті був заступником директора з наукової роботи в Южненській середній школі І-ІІІ ступенів № 2 Южненської міської ради Одеської області. Також працював у ТОВ «ТІС-Міндобрива» на посаді машиніста навантажувальної машини.
Із початку повномасштабного вторгнення, 25 лютого 2022 року, Валерій Петрович пішов на службу до лав Збройних Сил України. Служив у 28-ій окремій механізованій бригаді, в/ч А0666. Захисник був навідником 1-го механізованого відділення 2-го механізованого взводу 3-ї механізованої роти 1-го механізованого батальйону.
18 серпня 2022 року під час виконання бойового завдання біля населеного пункту Олександрівка Херсонського району Херсонської області солдат Валерій Петрович НЕХАЙ загинув. Понад рік він вважався зниклим безвісти. Тому тільки 15 січня 2024 року військовослужбовця провели в останню путь та поховали у місті Південне на місцевому кладовищі.
«Валерій був членом великої родини. Люблячий та чуйний син, дядько та дідусь. Завжди допомагав порадою, мотивував до дій та був надійною опорою для своєї сім’ї. Все життя Валерій дарував турботу трьом своїм сестрам, племінникам та матері, своїй донці та онукам. Людина з великим серцем та приклад для наслідування. Він завжди знав, що робити в будь-якій ситуації, завжди навчав нас бути чесними із собою і оточуючими, мав свою думку та навчав нас відстоювати нашу. Кожен, хто знав його, знає яким великим серцем він володів», – згадує мати Валерія Петровича.
«Мій батько був не такий, як усі. Він був дуже глибокою людиною, яка могла підтримати, вислухати та допомогти. Він на все мав власну думку і не соромився її висловлювати, йому було все одно, що «скажуть люди», жив тут і зараз. Тато не чекав якогось свята, створював його кожен день сам. Він був не просто татом, а був найкращим другом», – розповіла донька Вікторія.
14 лютого 2024 року Валерія Петровича було посмертно нагороджено почесною відзнакою «За заслуги перед Південнівською міською територіальною громадою».
Похований 15 січня 2024 року у м. Південне на місцевому кладовищі. У центрі міста на Еспланаді памʼяті міститься портрет загиблого військовослужбовця Нехая Валерія Петровича.
СІМЕЙНИЙ СТАН – розлучений
ДІТИ: Ломакіна (Нехай) Вікторія Валеріївна, 24.03.1990 р.н.
