«Постскриптум: 40 років тиші» — пам’ять, що звучить крізь десятиліття

Сьогодні, 24 квітня, в  Арцизькій Арт-галереї відбувся пам’ятний захід «Постскриптум: 40 років тиші», присвячений 40-й річниці аварії на Чорнобильська атомна електростанція. Подія стала не просто згадкою про трагедію - це була спроба осмислити її наслідки, вшанувати героїзм ліквідаторів і зберегти пам’ять для майбутніх поколінь.

У межах заходу діяли тематичні виставки. Фотоекспозиція «КОД 1.9.8.6.» представила кадри з Прип’ять та Чорнобиля - міст, які стали символами зупиненого часу. Виставка-інсталяція «Предмети, що замовкли» через звичайні речі передала тишу покинутих домівок і історії людей, які були змушені залишити своє життя за одну ніч.

Програма заходу поєднала слово, музику та документальні матеріали. Ведучі нагадали про події ночі 26 квітня 1986 року - секунду, яка змінила долі мільйонів. Присутні вшанували пам’ять загиблих хвилиною мовчання та виконанням Державного Гімну України. Особливу емоційну атмосферу створили поетичні виступи та відео про ліквідаторів - людей, які ціною власного здоров’я і життя змогли зупинити поширення катастрофи.

До присутніх звернулася заступник міського голови Оксана Стоянова. Її виступ став не лише нагадуванням про факти, а й емоційним свідченням масштабу трагедії:

У ніч на 26 квітня 1986 року світ змінився. О 01:23 два вибухи зруйнували четвертий енергоблок. У повітря піднялися тонни радіоактивних речовин, а разом із ними — страх, невідомість і майбутні втрати.
Радіація не має запаху чи кольору, але вона має наслідки — страшні, довготривалі, невидимі.

Світ мовчав два дні. Мовчала влада, мовчали офіційні джерела. Але радіація не мовчала — вона вже діяла. Люди жили звичним життям, не знаючи, що небезпека вже поруч.

На ліквідацію наслідків стали сотні тисяч людей — пожежники, військові, медики. Вони йшли туди без захисту, без гарантій, але з розумінням: від їхніх дій залежить майбутнє. І саме вони зупинили катастрофу, яка могла стати ще масштабнішою.

Лише з Прип’ять евакуювали десятки тисяч людей. Вони залишали свої домівки, думаючи, що повернуться за кілька днів… Але це місто так і залишилося порожнім.

Сьогодні, через 40 років, ми говоримо не лише про трагедію. Ми говоримо про подвиг. Про людей, які ціною власного життя і здоров’я врятували світ.

Пам’ять про Чорнобиль — це не лише цифри й факти. Це долі, це історії, це життя, які змінилися назавжди.

Важливою частиною заходу стало вшанування учасників ліквідації наслідків аварії. З нагоди 40-ї річниці Чорнобильської трагедії Почесними грамотами Арцизької міської ради нагороджено ліквідаторів:

- Петрова Сергія Івановича,
- Тодорова Михайла Мироновича,
- Григор’єва Сергія Анатолійовича,
- Балабана Миколу Миколайовича,
- Делібазогла Володимира Михайловича,
- Парзула Івана Івановича,
- Полуніна Михайла Петровича,
- Копитова Олександра Олександровича,
- Подзерка Дмитра Дмитровича,
- Яковенка Віктора Івановича,
- Мураткова Пилипа Івановича,
- Караніколова Миколу Степановича,
- Коркунова Станіслава Вікторовича,
- Середу Андрія Андрійовича,
- Парванова Бориса Миколайовича,
- Гєнова Івана Георгійовича.

Окремо пам’ятною відзнакою громадської організації Асоціація ветеранів Міністерства внутрішніх справ України «40 років трагедії на Чорнобильській атомній електростанції» нагороджено Григор’єва Сергія Анатолійовича.

Захід нагадав: Чорнобиль - це не лише сторінка історії. Це відповідальність, урок і пам’ять, яка не має завершення. Адже навіть через 40 років головний «постскриптум» цієї трагедії - це ми, наше ставлення до безпеки, до життя і до майбутнього.