ДЕРМЕНЖИ АНАТОЛІЙ ГЕОРГІЙОВИЧ
Дерменжи Анатолій Георгійович народився 10 серпня 1979 року в селі Виноградівка Арцизького району Одеської області.
З дитинства вирізнявся працьовитістю, відповідальністю та любов’ю до рідного краю. Любив працювати руками, ремонтувати та майструвати, мав особливий хист до будь-якої справи, що потребувала вправності, терпіння й майстерності. У селі його знали як людину, яка могла полагодити майже все. Особливо вправно він виготовляв кінську упряж, його роботи славилися серед односельців своєю якістю та надійністю.
У 1986 році розпочав навчання у Виноградівській середній школі, де здобув загальну середню освіту. Після її завершення працював у сільському господарстві трактористом, а також певний час трудився на хлібозаводі м. Арциз.
У 2002 році Анатолій Георгійович створив сім’ю, у якій згодом народилися донька та син. Для своєї родини він був надійною опорою, люблячим чоловіком і турботливим батьком.
Найбільшою його пристрастю була дорога. Анатолій Георгійович працював далекобійником і по-справжньому жив своєю справою. Нові горизонти, дороги, автомобілі та країни стали невід’ємною частиною його життя. За кермом він почувався вільним і знаходив справжнє покликання у своїй роботі.
З початком повномасштабного вторгнення він без роздумів повернувся в Україну, щоб бути поруч із найріднішими людьми. Та одного дня прийняв рішення, що ніхто не захистить його родину, дім і Батьківщину краще, ніж самі українці. Саме тому він вступив до лав Збройних Сил України та став на захист рідної землі.
Під час проходження військової служби Анатолій Георгійович виконував надзвичайно відповідальну та небезпечну місію. Він доставляв військовослужбовців на бойові позиції, допомагав евакуйовувати поранених побратимів із зони бойових дій, ризикуючи власним життям заради порятунку інших.
Також на його плечі лягав один із найважчих обов’язків війни — повертати додому тих, хто вже ніколи не зможе повернутися сам. Він допомагав евакуйовувати загиблих воїнів, віддаючи їм останню шану та залишаючись вірним побратимському обов’язку до кінця.
З 20 листопада 2024 року солдат Дерменжи Анатолій Георгійович вважався зниклим безвісти. Лише 3 вересня 2025 року стало відомо, що Анатолій Георгійович героїчно загинув під час виконання завдань із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії російської федерації в районі населеного пункту Вознесенка Покровського району Донецької області.
Похований 13 вересня 2025 року на кладовищі рідного села Виноградівка.
У кожної людини є своя дорога. Анатолій Георгійович любив дороги за життя, а свій останній шлях пройшов із честю та гідністю, захищаючи тих, кого любив найбільше. Він назавжди залишиться у серцях своїх дітей, рідних, друзів і побратимів — людиною великого серця, незламного духу та безмежної любові до своєї родини й України.
СІМЕЙНИЙ СТАН: розлучений
ДІТИ: Дерменжи Майя Анатоліївна, 30.05.2003 р .н.
Дерменжи Євген Анатолійович, 12.03.2007 р.н.
