ФІНІНИЧ ВІТАЛІЙ ВАСИЛЬОВИЧ
Фінінич Віталій Васильович народився 17 січня 1972 року в с. Кам’янське, Арцизського району, Одеської області.
З раннього дитинства вирізнявся загостреним почуттям справедливості, зростав працьовитим і чуйним.
У 1976 році розпочав навчання у Кам’янській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів.
Після переїзду батьків до смт Комишани Херсонського району Херсонської області у 1981 році продовжив навчання у загальноосвітній середній школі № 26 смт Комишани, де завершив навчання у 1986 році , здобувши повну загальну освіту.
Цього ж року вступив до Білозерського професійно-технічного училища № 6 у селищі міського типу Білозерка Херсонського району Херсонської області. У 1989 році успішно завершив навчання, здобувши професію тракториста-машиніста.
Його дитинство було сповнене простих, але найважливіших людських цінностей — поваги до праці, любові до родини та вірності своєму слову.
Вже з юних років у характері Віталія проявлялися ті риси, які згодом загартовували любов до рідної землі.
У 1990 році був призваний на строкову військову службу на 2 роки.
1992–1994 рр. - працював у Херсонському агроторговельному підприємстві «Славутич».
1995–2009 рр. – у Таврійській будівельній компанії.
2010–2020 рр. – у Міському підприємстві комунального господарства «Херсонтеплоенерго».
Доросле життя Віталія Васильовича було зразком чесності та відданості своїй справі. Він не шукав легких шляхів, завжди брався за найважчу роботу й був справжньою надійною опорою для своєї родини. Тому підтвердженням є подяки від міського голови м. Херсон за сумлінну плідну працю, вагомий внесок в організацію налагодженої роботи системи життєзабезпечення опалювального періоду, оперативне реагування на аварійні ситуації в місті та за результатами проходження опалювальних сезонів.
Проте мирне життя тривало недовго. З початком російської збройної агресії проти України Віталій Васильович не зміг залишитися осторонь.
Ще у 2014 році він став на захист Батьківщини, розпочавши свій бойовий шлях у зоні проведення Антитерористичної операції.
Упродовж 2014–2015 років брав безпосередню участь в обороні міста Дебальцевого. Разом із побратимами виконував бойові завдання в умовах постійних обстрілів, мужньо утримуючи визначені рубежі оборони та проявляючи стійкість, витримку й відвагу.
У лютому 2015 року був учасником виходу українських військових із Дебальцівського плацдарму — однієї з найскладніших операцій того періоду. Попри надзвичайно складні обставини, він разом із побратимами зміг вийти з оточення, не залишаючи поранених товаришів і зберігаючи військову честь та вірність присязі.
За сумлінне виконання військового обов'язку, мужність і відданість Україні Віталій Васильович був нагороджений відомчими та пам'ятними відзнаками, серед яких: медалі «За сумлінну службу», «Знак пошани» та «Учасник АТО».
Після завершення служби в зоні проведення Антитерористичної операції та виходу з Дебальцівського плацдарму Віталій Васильович повернувся до мирного життя.
У 2016–2021 роках працював водієм у компанії «Нова пошта», де зарекомендував себе відповідальним, дисциплінованим і надійним працівником.
У грудні 2021 року, усвідомлюючи загрозу, що нависла над Україною, Віталій Васильович добровільно підписав контракт на проходження військової служби та знову став до лав Збройних Сил України. Саме тому повномасштабне вторгнення російської федерації 24 лютого 2022 року він зустрів у повній бойовій готовності, виконуючи завдання із захисту держави.
Під час повномасштабної війни Віталій Васильович брав безпосередню участь у бойових діях на південному напрямку. Одним із найважливіших етапів його військової служби стала участь у визволенні правобережної частини Херсонської області та рідного міста Херсон від російських окупантів.
Після успішного виконання бойових завдань на Херсонщині був направлений на Харківський напрямок, де брав участь в обороні міста Вовчанськ. Разом із побратимами він мужньо стримував наступ противника, виявляючи стійкість, професіоналізм і незламність духу.
За особисту мужність, самовідданість, вірність військовій присязі та вагомий внесок у захист територіальної цілісності України Віталій Васильович був нагороджений медаллю «За оборону Вовчанська».
Роки безперервної військової служби, що розпочалися ще у 2014 році, залишили глибокий слід у житті Віталія Васильовича. Бойові дії на сході України, оборона Дебальцевого, визволення Херсонщини, виконання бойових завдань на Харківському напрямку, постійне фізичне та психологічне навантаження, відповідальність за побратимів і долю держави стали важким випробуванням, яке він мужньо долав упродовж багатьох років.
11 січня 2026 року старший сержант ФІНІНИЧ ВІТАЛІЙ ВАСИЛЬОВИЧ помер у пункті тимчасової дислокації батальйону управління військової частини А1736, розташованому в селищі Печеніги Чугуївського району Харківської області. Його серце, яке понад десять років віддано служило Україні та билося за її свободу і незалежність, зупинилося після багатьох років виснажливої військової служби.
Поховали Захисника у рідному селі Кам'янське Болградського району Одеської області. Через безпекову ситуацію та постійні бойові дії в місті Херсоні, яке стало для нього другою домівкою та місцем проживання, родина — мати та дружина — ухвалила рішення провести Героя в останню путь саме на його малій батьківщині.
Саме тут, на рідній землі, де минули його дитинство та юність, Віталій Васильович знайшов свій вічний спочинок. Пам'ять про мужнього Захисника, вірного військовій присязі, люблячого сина, чоловіка, патріота України назавжди залишиться в серцях рідних, друзів, побратимів і всіх, хто знав та шанував його.
Земне коло воїна замкнулося, але його подвиг залишається жити.
СІМЕЙНИЙ СТАН – одружений.
НАГОРОДИ: Відомча заохочувальна відзнака Міністерства оборони України – медаль «За сумлінну службу»
Відомча заохочувальна відзнака Міністерства оборони України – нагрудний знак «Знак пошани»
Пам'ятна медаль «Учасник АТО»
Медаль «За оборону Вовчанська»
