РАДОВ ВЛАДИСЛАВ АНАТОЛІЙОВИЧ

Радов Владислав Анатолійович народився 2 березня 1993 року в селі Кам’янське Арцизького району Одеської області.

У 1999 році розпочав навчання у Кам’янській загальноосвітній школі. Після завершення навчання вступив до Теплицького професійно-технічного училища, де здобув професію електрика. З дитинства він дуже любив техніку. Ще малим із цікавістю розбирав та збирав велосипеди й мопеди, а згодом захопився автомобілями.

Завдяки наполегливості, відповідальності та любові до своєї справи Владислав Анатолійович швидко став справжнім майстром своєї професії. Його знали як чесну, добру, щиру та життєрадісну людину, яка завжди була готова прийти на допомогу друзям, знайомим і всім, хто цього потребував.

Згодом він переїхав до міста Ізмаїл. Працював у фірмі «Каштан».

Владислав Анатолійович був справжнім майстром на всі руки. За що б не брався, усе в нього виходило. У вільний час полюбляв готувати, майструвати, створювати щось власноруч. Згодом обрав для себе роботу, пов’язану з будівництвом, та працював у фірмі «Старе Місто».

Владислав мав багато планів на майбутнє та мріяв пов’язати своє життя з будівництвом. Проте повномасштабне вторгнення російської федерації в Україну внесло свої корективи, Владислав Анатолійович зробив головний вибір - стати на захист Батьківщини та своєї родини.

Із перших днів повномасштабної війни він добровільно вступив до лав Збройних Сил України. За час військової служби зарекомендував себе як чесний, порядний, надійний товариш і вірний побратим.

Він мав особливий хист підтримувати побратимів навіть у найскладніші моменти. Коли здавалося, що ситуація безнадійна, Владислав умів підбадьорити, розвеселити та повернути віру в те, що попереду ще багато життя і перемог. Його військовий позивний - «Рижий».

Військова частина, у складі якої він проходив службу, брала участь у багатьох бойових операціях. Владислав Анатолійович разом із побратимами пройшов через Херсонщину, Авдіївку, Костянтинівку та Бахмут.

Неодноразово отримував контузії. Його здоров’я поступово погіршувалося, однак він не залишав побратимів і продовжував виконувати свій військовий обов’язок, часто не маючи можливості вчасно звернутися по медичну допомогу. Підвищені фізичні і психічні навантаження під час участі в бойових діях сприяли захворюванню серця, яке, на жаль, не витримало.

13 березня 2023 року солдат РАДОВ ВЛАДИСЛАВ АНАТОЛІЙОВИЧ помер від дилятаційної кардіоміопатії, перебуваючи за місцем проживання у с. Кам’янське.

Він назавжди залишився у пам’яті рідних, друзів та побратимів як добрий, щирий, життєрадісний, мужній і надійний чоловік, який понад усе цінував свою родину, дружбу та Батьківщину.

Світла пам’ять про Владислава назавжди житиме у серцях усіх, хто його знав і любив.

СІМЕЙНИЙ СТАН - неодружений