Разом за Арциз: сторінки історії міста

2016-й рік для Арциза - рік ювілейний. У серпні його жителі відзначать 200-річчя рідного міста.

Цій значущій даті присвячено ряд публікацій про історію Арциза: як все починалося, хто стояв біля витоків утворення міста, як місто розвивалося, про людей і їхні справи ...

Розповість про це почесна мешканка Арциза, вчитель німецької мови Анна Степанівна Стоянова, яка ще до 150-річчя міста на сторінках місцевих видань опублікувала розповідь «Арциз бессарабський», грунтуючись на спогадах перших німецьких поселенців і їх нащадків.

- Анно Степанівно, Ви вже неодноразово в різних виданнях розповідали про історію Арциза, перших поселенців. Розкажіть і нам коротко, як це було.

- Перш, ніж почати розповідь про наш Арциз, хочу навести як епіграф прекрасні рядки (в перекладі з німецької) Ельвіри Вольф-Штолер: «Я постукаю, мій друг, в світ твій покликом предків твоїх, про час колишню продовжу я розповідь, де коріння батьків твоїх передає свої сили, ставши опорою в житті: гідність і честь, мужність і дух, і тобі їх множити заповідали ... »

- Важко не погодитись з автором: коріння батьків (а значить, історії рідної землі) дає силу і опору. Розкажіть, чим було обумовлено переселення німців та інших народів в наші краї?

- Історично це обумовлено тим, що довго царський уряд спрямовував свої погляди на захід. Ще Петро I прагнув до європейської культури, чим було викликано запрошення вчених у російську Академію і в інші цивільні і військові установи. На службі в державних установах було багато німців, які залишили помітний слід своєї діяльності, і німецьких вчених, які сприяли розвитку країни. Ставлення до німців було дуже поважне. Росія в реалізації своїх планів на сході в основному зверталася до німців.

Коли вийшов маніфест Катерини Великої від 22 липня 1763 р., іноземцям були надані можливості переселення в Росію. Навіть якщо у кого не було коштів для переселення, вони отримували їх від царського уряду. Потім уряд надавав такі привілеї, які були привабливими для переселенців. Росія залучала людей, які були тямущі в сільському господарстві: у виноробстві, скотарстві та сільському ремеслі, були б здатні працювати. Вони повинні були показати свою старанність і досягнути успіхів.

- А чому ж йдеться і про те, що багато переселенців були з Польщі?

- Тому що в цей час відбулося розділення Польщі. Фрідріх Великий вербував у німецьких землях людей (селян і ремісників), щоб заселяти завойовані землі. Але люди не дуже йому вірили. 

Предки арцизян, які перебували в цих межах, в основному були вихідцями з Брандербурга, Мекленбурга і Хессен-Нассау. Але коли польські біженці з Наполеоном повернулися, вони опинилися в дуже жорстких умовах. Були змушені працювати за мізерну плату і поступово деградувати.

Коли Олександр I звернувся з Маніфестом до німців у Польщі, вони недовго думали і пішли до призову. Цей Маніфест передбачав підтримку в господарському і домашньому облаштуванні і давав привілеї. Як зазначав один історик: «Пішло так, що предки переселенців хто на возах, хто з поклажею в руках подалися в довгу дорогу в Бессарабію». Таким чином вони потрапили в нашу степову область, де для них виділялися передбачені наділи землі.

- Так хто ж були перші переселенці в нашому місті?

- Про це багато хто питає, але потрібно собі уявити ситуацію, яка склалася на той момент. Вони йшли групами. Одна така група з 82 сімей (417 душ) під керівництвом барона з Віттенхайма була визначена на план №14 на півдні Бессарабії, там, де степова річка Когильник і річка Чага сходилися.

Південь Бессарабії перед початком війни з Наполеоном за Бухарестським мирним договором був визначений Росії. У 1813 році ця область була звільнена від кочових племен. Вони здебільшого пішли за Дунай, частина - за Дністер.

Коли перша партія засновників Арциза в 1814 році прибула до Кишинева, земля для них визначена була в Арцизі. Але орендарі, в тому числі і старший староста повіту Клёштіц Енгель, не хотіли добровільно віддати землю (землі, відведені для переселенців, здавалися в оренду молдавським господарям), тому ці люди були визначені в села близько Кишинева і Бендер, і це тривало два роки. Їм було дуже важко, важкі умови проживання, убога їжа (в основному мамалига), багато хто з них захворіли і померли. Швидка зміна температури, спека і холод були для них незвичні. Поступово вони навчилися у молдаван носити шапки і міняти їх по погоді.

У 1815 році вирушила друга група з 31 сім'ї - з російсько-польської області Каліш під керівництвом губернатора Калиша. Вони також попрямували на заселення плану №14 Півдня Бессарабії. Ця група складалася в основному з жителів польського міста Бромберг. Вони приєдналися до першої групи. І теж цілий рік провели в тих же умовах. Ці 123 сім'ї і були засновниками Арциза. До них в 1832 році додалося кілька Швабських сімей і всі вони разом утворили блок засновників Арциза.

- А відомі якісь прізвища, імена?

- Прізвища засновників не можна встановити. Залишилися тільки назви господарств, як були записані з самого початку. Є можливий список жителів Арциза на той час, але назвати одного, який перший влаштувався, не є можливим.

За матеріалами Арцизької міської газети «Дело», бесіду вела Тетяна Шарнікова.