БАЛАБАН ІВАН ІВАНОВИЧ

Балабан Іван Іванович народився 30 липня 1971 року в с. Холмське Арцизького району Одеської області.

У 1977 році пішов до першого класу Холмської середньої школи, де закінчив вісім класів. Продовжив навчання у професійно-технічному училищі (ПТУ) с. Шабо Білгород-Дністровського району,  де отримав диплом виноградаря, а далі -  в ПТУ с. Тарутине, звідки він вийшов дипломованим водієм.

Із 1989 року Іван Іванович протягом двох років проходив строкову службу в м. Тирасполі (територія невизнаної Придністровської Молдавської республіки) – сухопутні війська. Після армії влаштувався трактористом на Аліягське хлібоприймальне підприємство, розташоване в с. Новохолмське. У 1997 році одружився. У 1998 році в родині народився син Олександр, у 2001 році – дочка Людмила.

Балабан І.І. пропрацював на Аліягському ХПП до 2010 року, зарекомендувавши себе як працьовитий та відповідальний спеціаліст. Згодом влаштувався охоронцем на одне з аграрних підприємств в с. Забари Успенівської громади Білгород-Дністровського району, де працював до липня 2024 року.

Іван Іванович був цілеспрямованою людиною, безвідмовним до чужої біди, не кидав слів на вітер.

12 липня Іван Іванович вступив до лав Збройних Сил України, протягом місяця проходив навчання у м. Вінниця. Далі був переведений до м. Миколаєва, звідти – на Сумщину.

07.09.2024 року Балабан І.І. був відправлений на бойове завдання до Курської області, звідки, на жаль, вже не повернувся.

09.09.2024 р. головний сержант БАЛАБАН ІВАН ІВАНОВИЧ, приймаючи безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України у зв'язку з військовою агресією російської федерації, у бою за нашу Батьківщину під час мінометного обстрілу ворога поблизу н.п. Каучук Курської області через вибух отримав осколкові поранення, несумісні з життям.

Похований 26 вересня 2024 року у с. Холмське Арцизької міської територіальної громади на сільському кладовищі.

СІМЕЙНИЙ СТАН – одружений.

ДІТИ: Балабан Олександр Іванович,

           Балабан Людмила Іванівна.

«У пам’яті кожного члена нашої родини, - сказала дружина Килина Михайлівна, -  він назавжди залишиться доброю, чуйною людиною, і в той же час – суворим і надійним батьком, коханим чоловіком і люблячим братом, для друзів – душею компанії. Він мріяв, щоб його діти і онуки жили в мирній, квітучій країні. За це він і віддав своє життя».